Херсонські новини

Кадровий дефіцит як проблема окупаційної адміністрації

Після захоплення частини Херсонської області Росія зіткнулася з проблемою, характерною для будь-якої окупаційної системи: територію недостатньо контролювати військовою силою, нею потрібно щодня управляти.

Необхідні чиновники, директори установ, працівники муніципалітетів, керівники комунальних підприємств, кадровики, вчителі, організатори молодіжної роботи, журналісти, соціальні працівники та сотні інших виконавців.

Повністю завезти такий апарат із Росії неможливо. Водночас далеко не всі місцеві фахівці погодилися працювати в створених окупантами структурах. Частина населення виїхала, частина втратила роботу, частина відмовилася від співпраці.

Існування кадрової проблеми визнають навіть представники створених Росією органів влади.

Начальниця Управління внутрішньої політики Херсонської області Оксана Калашникова (начальник Управления внутренней политики Херсонской области), розповідаючи про кадровий проєкт «Герої Херсонщини», прямо заявляла, що область відчуває кадровий дефіцит, а метою подібних програм є формування управлінського резерву.

Це важливе визнання. Воно дозволяє інакше подивитися на цілу мережу молодіжних, освітніх та кадрових організацій, які Росія розгорнула на окупованій Херсонщині.

Йдеться вже не тільки про пропаганду. Йдеться про підготовку людей, які в майбутньому повинні забезпечувати функціонування російської адміністративної системи на місцях.

Від Сальдо до майбутнього покоління чиновників

Нинішня модель добре помітна на прикладі Володимира Сальдо.

Сальдо не є привезеним із Росії чиновником. Він десятиліттями був частиною саме херсонської політичної еліти: був депутатом Херсонської міської ради, тричі обирався міським головою Херсона, працював заступником голови Херсонської облдержадміністрації та був народним депутатом України. Після окупації він перейшов на бік Росії, очолив створену нею адміністрацію, а у 2023 році отримав посаду так званого губернатора Херсонської області.

Для Москви такий керівник має очевидні переваги. Він місцевий, знає регіон, має давні зв’язки та створює видимість того, що областю керують її жителі.

Але навколо місцевих керівників поступово формується інший шар управлінців, значна частина яких приїхала з Росії.

Показовий приклад Оксани Калашникової. До появи на окупованій Херсонщині вона зробила кар’єру в органах влади Краснодарського краю. Тепер чиновниця відповідає за внутрішню політику Херсонської області та бере участь у формуванні її кадрового резерву.

Виникає дворівнева конструкція: місцеві обличчя плюс управлінський контроль і методологія, привнесені з Росії.

При цьому нинішні колаборанти не можуть бути довгостроковим кадровим ресурсом. Російській адміністративній системі потрібні люди молодшого віку, професійна кар’єра яких буде від початку пов’язана вже не з Україною, а з російськими інституціями.

Саме таких людей зараз і намагаються виростити.

«Росія – країна можливостей»: пошук майбутнього активу

Один із найбільш показових механізмів працює через президентську платформу «Росія – країна можливостей» (Россия – страна возможностей).

На Херсонщині її представляє, зокрема, старший координатор Андрій Терещенко (старший координатор президентской платформы «Россия – страна возможностей» в Херсонской области).

Особливий інтерес становить програма «Територія нових можливостей» (Территория новых возможностей).

Її учасників шукають серед активних місцевих жителів, навчають проєктній роботі, проводять для них освітні програми, залучають наставників і допомагають налагоджувати контакти з органами влади.

Сама платформа використовує щодо цієї роботи показове визначення: пошук лідерів громадської думки.

Найбільш перспективні учасники потрапляють до російської системи навчання управлінських кадрів. Зокрема, випускники херсонських програм захищали свої проєкти в Майстерні управління «Сенеж».

На офіційному сайті «Росія – країна можливостей» Херсонська область уже виділена як окремий напрям програми «Територія нових можливостей».

Отже, формується зрозумілий кадровий конвеєр:

пошук активної людини → залучення до російського проєкту → навчання → наставництво → власний проєкт → зв’язки з адміністрацією → подальше професійне просування.

«Герої Херсонщини»: резерв безпосередньо для влади

Ще відвертіше призначення має кадровий проєкт «Герої Херсонщини».

Тут уже прямо говорять не просто про молодіжну активність або громадські ініціативи, а про формування управлінського резерву області.

Програма орієнтована насамперед на учасників війни проти України та пов’язаних із ними людей. Згодом її розширили на членів сімей військових.

Калашникова прямо пояснювала необхідність такого проєкту кадровим дефіцитом.

Таким чином, військова служба або належність до лояльного Росії середовища може ставати одним із каналів переходу до цивільної адміністративної кар’єри.

Це вже підготовка не просто активістів, а потенційних чиновників.

Робота починається ще зі школи

Однак чекати, поки майбутній чиновник стане дорослим, Росія не збирається.

Нижче кадрових програм існує ще один рівень, робота з дітьми та підлітками.

Однією з головних структур тут стало російське «Движение Первых», українською «Рух перших».

Перші його осередки у Генічеську почали створювати ще у 2022 році. Один з них з’явився у школі, інший у медичному училищі.

Масштаб швидко зростав. У 2024 році окупаційна адміністрація заявляла про намір охопити заходами руху понад чотири тисячі дітей і молодих людей. Серед запланованих програм окремо називався проєкт «Русский мир и ценности российской цивилизации».

До березня 2025 року в області вже повідомлялося про оформлення 114 первинних відділень «Руху перших».

І поступово ця система переходить від виховної роботи до професійної орієнтації. Наприкінці 2025 року регіональне відділення руху уклало угоду зі службою зайнятості для спільної профорієнтації школярів та молоді.

Тобто формується вже не просто світогляд, а потенційна професійна траєкторія.

«Патріот», «Юг Молодой» та мережа суміжних структур

«Рух перших» існує не сам по собі.

На окупованій території працює молодіжний центр «Патріот», який взаємодіє зі школами, психологами, соціальними працівниками, «Навігаторами дитинства» та громадськими організаціями.

У 2026 році співробітники «Патріота» зустрічалися у Генічеську з представниками російських структур із Криму та регіональним штабом «Юнармії». Темою зустрічі був розвиток так званого патріотичного напряму молодіжної політики.

Ще одна структура, «Юг Молодой», діє одночасно в окупованих частинах Запорізької та Херсонської областей.

За власними даними організації, її мережа охоплює десятки місцевих відділень, близько тисячі постійних активістів, а з 2022 року вона провела тисячі заходів.

У Генічеську активісти «Юг Молодой» відкрито проводять заходи, метою яких є залучення нових молодих учасників.

Таким чином, замість однієї організації створена ціла екосистема.

Структура	Основна цільова група	Потенційна функція
«Рух перших»	школярі, студенти	раннє залучення та формування лояльного активу
«Патріот»	молодь	громадська та «патріотична» діяльність
«Юг Молодой»	активна молодь	створення мережі активістів і майбутніх організаторів
«Росія – країна можливостей»	молодь, активісти, фахівці	відбір, навчання, соціальні та управлінські проєкти
«Територія нових можливостей»	потенційні місцеві лідери	формування громадського та кадрового активу
«Герої Херсонщини»	учасники війни та їхнє оточення	безпосередній управлінський резерв

Окремо існують «Юнармія», російські студентські та волонтерські програми, грантові конкурси, освітні форуми та інші структури. Вони можуть виконувати різні функції, але разом створюють середовище, в якому лояльна до Росії молода людина отримує більше можливостей для навчання, участі у проєктах, поїздок, отримання грантів, знайомства з чиновниками та подальшої кар’єри.

Навіщо окупаційній владі місцеві кадри

Привезений чиновник має суттєвий недолік: він залишається чужим для території.

Місцевий управлінець знає людей, родинні та професійні зв’язки, особливості населених пунктів, неформальні правила та місцеві проблеми.

Тому для довгострокового контролю набагато ефективніше мати лояльного місцевого чиновника, але включеного в російську вертикаль.

Причому для цього необов’язково шукати людей із сформованою політичною позицією. Значно перспективнішою аудиторією стає молодь, яка тільки визначає своє професійне майбутнє.

Їй пропонують цілком матеріальні стимули: навчання, кар’єрні перспективи, поїздки, форуми, гранти, знайомства, посади та можливість соціального зростання.

Саме тому молодіжна політика і кадрова політика на окупованих територіях дедалі сильніше переплітаються.

Кримський прецедент

Подібна модель уже використовувалася Росією після окупації Криму.

Показовою була історія Наталії Поклонської. Вона була місцевим кадром української прокуратури, після окупації перейшла на бік Росії та очолила створену нею прокуратуру Криму.

Але вже 1 квітня 2014 року Генеральна прокуратура Росії призначила їй заступників. Першим заступником став Микола Хлустіков, який до цього працював заступником прокурора Липецької області Росії. Тобто поруч із публічним місцевим керівником одразу з’явився досвідчений представник російської прокурорської системи.

Це хороший приклад того, як може працювати така конструкція.

На чолі установи або регіону може перебувати місцевий чиновник, однак система навколо нього інтегрується з російською кадровою вертикаллю і насичується людьми, професійно сформованими вже в РФ.

Колоніальна логіка місцевого посередника

Історично подібний принцип не є новим.

Колоніальні держави не могли забезпечити управління величезними захопленими територіями виключно чиновниками з метрополії. Тому поруч із представниками колоніальної адміністрації формувався прошарок місцевих службовців, які знали мову, населення та місцеві умови, але працювали всередині створеної метрополією системи.

У цьому сенсі аналогія з Британською Індією доречна саме як аналогія адміністративного механізму, а не як твердження про повну тотожність двох історичних ситуацій.

Верхні рівні влади контролюються метрополією, а значну частину повсякденної роботи поступово передають підготовленому місцевому апарату.

На окупованій Херсонщині можна спостерігати елементи схожої кадрової логіки.

Виховати заміну нинішнім колаборантам

Сальдо у 2026 році вже 70 років. Значна частина нинішніх місцевих колаборантів належить до покоління, професійна та політична кар’єра якого формувалася ще в Україні.

Для довгострокового утримання території Росії потрібен зовсім інший кадровий тип.

Умовному майбутньому керівникові району чи області сьогодні може бути двадцять або тридцять років. Він може починати з молодіжного руху, волонтерського проєкту чи форуму, потім пройти «Територію нових можливостей», отримати наставника, побувати у «Сенежі», реалізувати грантовий проєкт, перейти на роботу до муніципалітету і поступово піднятися адміністративними сходами.

Для такого чиновника Росія вже не буде новою системою, до якої він колись перейшов. Вся його доросла професійна біографія буде сформована всередині неї.

Саме в цьому полягає стратегічне значення нинішніх молодіжних та кадрових програм.

Не тільки пропаганда, а інвестиція в майбутню адміністрацію

Було б спрощенням розглядати «Рух перших», «Патріот», «Юг Молодой», «Росія – країна можливостей», «Територію нових можливостей» та кадрові конкурси як набір не пов’язаних між собою заходів.

Разом вони охоплюють різні вікові та професійні групи і створюють сходи залучення: від школяра до активіста, від активіста до учасника кадрової програми, від учасника програми до працівника установи або чиновника.

При цьому російські джерела самі називають кінцеві елементи цієї системи: «кадровий резерв», «управлінський резерв», «лідери громадської думки».

Тому боротьба за молодь на окупованій Херсонщині має не лише ідеологічне значення.

Росія намагається створити новий місцевий адміністративний прошарок, матеріально, професійно та кар’єрно пов’язаний з російською владою.

Сьогодні цих людей запрошують на форуми, навчають писати проєкти, видають гранти та фотографують на молодіжних заходах.

Через кілька років частина з них може опинитися в муніципальних адміністраціях, міністерствах, бюджетних установах та політичних структурах.

Саме тому нинішня мережа молодіжних організацій на окупованій Херсонщині є не тільки інструментом пропаганди. Це спроба Росії заздалегідь виростити людей, яким вона планує передати нижчі та середні поверхи управління окупованою територією, залишивши стратегічний контроль за власною вертикаллю.