Росія регулярно використовує ядерні погрози як один з інструментів тиску на Україну та західні держави. Проте серед країн, найменше зацікавлених у переході Москви від погроз до реального застосування ядерної зброї, знаходяться не лише США та європейські держави. Вкрай небажаним такий сценарій є і для Китаю.
На перший погляд це може здатися парадоксальним. Китай залишається одним із найважливіших економічних партнерів Росії, купує російські енергоресурси та постачає величезну кількість товарів, доступ до яких для РФ суттєво ускладнився після запровадження західних санкцій. Після 2022 року саме Китай став одним із найважливіших економічних партнерів Росії.
Однак інтереси Пекіна та Москви збігаються далеко не в усьому. Однією з принципових для Китаю проблем залишається нерозповсюдження ядерної зброї.
І російський ядерний удар по Україні міг би створити для Пекіна надзвичайно небезпечний прецедент.
Головна проблема Китаю знаходиться не в Україні, а в Азії
Китайська Народна Республіка є ядерною державою, тоді як більшість її регіональних конкурентів та потенційних противників власної ядерної зброї не мають.
Японія, Південна Корея, Австралія, Філіппіни та В’єтнам залишаються неядерними державами. Тайвань також не має власного ядерного арсеналу.
Для Пекіна це надзвичайно важлива складова стратегічного балансу в регіоні.
Китай може використовувати величезний економічний потенціал, дипломатичний тиск та військову силу, розуміючи, що більшість його сусідів не володіють власним засобом ядерного стримування.
Поява одразу кількох нових ядерних держав біля китайських кордонів докорінно змінила б ситуацію.
І саме Росія теоретично здатна створити прецедент, який підштовхне азійські країни до такого рішення.
Який урок світ отримає від ядерного удару по Україні
Україна не має власної ядерної зброї. Тому застосування Росією ядерного боєприпасу проти України стало б першим використанням ядерної зброї у війні після 1945 року і водночас ударом ядерної держави по державі, яка власного ядерного арсеналу не має.
Наслідки такого прецеденту можуть виявитися значно ширшими за межі російсько-української війни.
Перед керівництвом багатьох держав постане дуже неприємне питання: якщо міжнародні домовленості та гарантії не виключають можливості ядерного удару, то що може гарантувати безпеку країни?
І відповідь прихильників ядерного стримування буде очевидною: власна атомна бомба.
Особливо небезпечним для Китаю такий розвиток подій може стати у Південній Кореї.
За результатами опитування Asan Institute for Policy Studies, проведеного у березні 2025 року, створення Південною Кореєю власної ядерної зброї підтримували вже 76,2% респондентів. Це був найвищий показник за весь час проведення інститутом таких досліджень. Навіть за умови можливих міжнародних санкцій підтримка залишалася на рівні 68,1%.
Тобто ґрунт для подібної дискусії вже існує.
Російське застосування ядерної зброї могло б дати її прихильникам ще один надзвичайно сильний аргумент.
Японська ядерна зброя була б кошмаром для Пекіна
Не менш чутливим для Китаю є питання Японії.
Пекін настільки серйозно ставиться навіть до перспективи появи японської ядерної зброї, що китайське Міністерство закордонних справ у 2026 році публічно заявляло про необхідність протидіяти спробам Японії отримати ядерний потенціал.
Причина зрозуміла.
Сучасна Японія має високорозвинену промисловість, технологічну базу та значний науковий потенціал. Політичне рішення про створення власного ядерного стримування означало б фундаментальну зміну стратегічного балансу у Східній Азії.
Китай десятиліттями проводить регіональну політику, маючи ядерну перевагу над більшістю сусідів.
Але одна справа вести жорстку політику щодо неядерної держави.
І зовсім інша, коли у потенційного противника гарантовано існує можливість завдати ядерного удару у відповідь.
Ефект доміно
Найгіршим для Пекіна був би навіть не сам факт появи ще однієї ядерної держави, а початок ланцюгової реакції.
Якщо власний ядерний арсенал створює Південна Корея, питання неминуче виникає в Японії.
Якщо змінюється стратегічний баланс між Китаєм, Японією та Південною Кореєю, свої оборонні концепції починають переглядати інші країни Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Навіть якщо далеко не кожна з них реально розпочне ядерну програму, сама поява таких дискусій змусить Китай витрачати більше ресурсів на оборону, дипломатію та утримання регіонального балансу.
Зрештою Пекін може отримати саме те стратегічне оточення, якого намагається уникнути: пояс держав, значно менш сприйнятливих до китайського військового та політичного тиску.
Росія залежить від Китаю значно більше, ніж Китай від Росії
Є й інша причина, через яку позиція Пекіна для Москви має особливе значення.
Після початку повномасштабної війни та запровадження західних санкцій економічна залежність Росії від Китаю різко зросла. Китай купує російські нафту, газ і вугілля та постачає широкий спектр товарів, від автомобілів до електроніки. Reuters прямо характеризує китайську торгівлю як важливу економічну підтримку Росії після 2022 року.
Це створює очевидну асиметрію.
Китай може пережити серйозне скорочення торгівлі з Росією, хоча воно й завдасть певних економічних втрат.
Для Росії масштабне обмеження китайської торгівлі, фінансових операцій, промислових компонентів та електроніки було б набагато болючішим.
Тому Москві доводиться враховувати позицію Пекіна навіть у тих питаннях, де Кремль хотів би демонструвати абсолютну самостійність.
Китаю потрібна передбачувана Росія
Пекін не зацікавлений у поразці та хаотичному розпаді Росії. Велика нестабільна ядерна держава біля китайського кордону сама по собі була б величезною проблемою.
Але Китаю так само не потрібна Росія, яка самовільно руйнує правила, вигідні самому Китаю.
Застосування ядерної зброї проти України може стати саме таким випадком.
Москва отримає сумнівну військову перевагу, а Пекін ризикує роками розбиратися з геополітичними наслідками.
Японія та Південна Корея отримають нові аргументи для прихильників власного ядерного стримування. Інші держави регіону почнуть переглядати оборонні доктрини. США отримають додаткові підстави для посилення військової присутності в Азії.
Для Китаю практично кожен із цих наслідків є негативним.
Російська бомба може запустити азійську ядерну гонку
Саме тому китайське несприйняття застосування ядерної зброї не варто пояснювати виключно миролюбністю Пекіна.
Китай керується насамперед власними національними інтересами.
Йому вигідний світ, у якому ядерна зброя залишається крайнім засобом стримування, а кількість держав, які нею володіють, не збільшується.
Особливо якщо потенційні нові члени ядерного клубу знаходяться безпосередньо біля китайських кордонів.
Росія може роками використовувати ядерні погрози для залякування України та Заходу. Але реальне застосування ядерної зброї створило б абсолютно іншу ситуацію.
Після цього будь-який політик у Сеулі чи Токіо, який виступає за створення власного ядерного арсеналу, отримає дуже простий аргумент:
«Подивіться на Україну. Вона не мала ядерної зброї, і ядерна держава наважилася її застосувати. Чому ми повинні ризикувати?»
Саме цього прецеденту Пекін намагатиметься не допустити.
Тому парадокс російської ядерної політики полягає в тому, що один із найважливіших партнерів Москви одночасно є однією з держав, які мають найбільше власних причин утримувати Кремль від переходу ядерної межі.
Росія з ядерною зброєю Китаю вигідна. Росія, яка своїм ядерним ударом переконає сусідів Китаю, що атомна бомба потрібна кожному, – зовсім ні.
Супермодель, ищу себя в журналистике. Люблю творчество Караваджо и Dom Perignon Vintage Blanc. Не люблю ходить строем и подчиняться. Люблю говорить то что мне нравится. Не замужем.