Херсонські новини

Діти стали однією з головних цілей окупаційної політики

Від початку повномасштабної війни Росія проводить системну політику, спрямовану на зміну світогляду українських дітей, які залишилися на тимчасово окупованих територіях або були незаконно вивезені до Росії. Головною метою такої політики є поступове стирання української національної ідентичності, нав’язування російської культури, історії та державної ідеології.

У школах повністю змінюються навчальні програми, вилучаються українські підручники, запроваджується російський освітній стандарт. Дітям нав’язують іншу версію історії, переконують, що Україна не має права на власну державність, а Росія нібито є їхньою справжньою батьківщиною. Усе це відбувається системно та супроводжується постійною пропагандою.

Русифікація та знищення української ідентичності

Одним із головних напрямів окупаційної політики стала русифікація. Українська мова поступово витісняється зі шкіл, дитячих садків та громадського життя. У багатьох випадках дітей змушують переходити на російську мову навчання, а українська культура подається як другорядна або взагалі ворожа.

Окупаційні адміністрації також активно нав’язують російське громадянство. Отримання паспорта РФ часто пов’язують із можливістю навчатися, отримувати соціальні виплати чи брати участь у різних освітніх програмах. Таким чином створюються умови, за яких українська дитина поступово втрачає зв’язок зі своєю державою.

Мілітаризація дитячого середовища

Окрему увагу окупанти приділяють військово-патріотичному вихованню. Дітей активно залучають до організацій на кшталт “Юнармії”, проводять зустрічі з російськими військовими, організовують екскурсії до військових частин та різноманітні патріотичні табори.

Під час таких заходів школярів знайомлять із російською військовою символікою, демонструють зброю та військову техніку, проводять стройову підготовку. Участь у подібних заходах нерідко має примусовий або напівпримусовий характер. Формується середовище, у якому військова служба подається як найвища форма громадянського обов’язку.

Депортація дітей як порушення міжнародного права

За даними ініціативи Bring Kids Back UA, під контролем Росії перебувають понад 1,6 мільйона українських дітей. Це ті, хто залишається на тимчасово окупованих територіях, був примусово переміщений або незаконно депортований до Росії.

Офіційно задокументовано понад 20,6 тисячі випадків можливої депортації чи примусового переміщення українських дітей. Міжнародні організації неодноразово наголошували, що примусове вивезення дітей, нав’язування громадянства держави-агресора та зміна їхньої національної самоідентифікації є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.

Чому важливо документувати такі злочини

Правозахисники наголошують, що процес мілітаризації та ідеологічного впливу на дітей необхідно постійно фіксувати. Зібрані докази можуть стати важливою складовою майбутніх міжнародних судових процесів щодо воєнних злочинів.

Документування фактів незаконної депортації, примусової паспортизації, зміни освітніх програм і використання дітей у пропагандистських заходах дозволяє формувати доказову базу для притягнення винних до відповідальності. Не менш важливо підтримувати зв’язок із дітьми та їхніми родинами, які залишаються на окупованих територіях, щоб після деокупації допомогти їм повернутися до українського освітнього та культурного простору.

Основні методи впливу на дітей

• запровадження російських освітніх програм;
• витіснення української мови та культури;
• примусова паспортизація;
• залучення до військово-патріотичних організацій;
• участь у пропагандистських заходах;
• незаконна депортація та примусове переміщення дітей.

Спроби змінити світогляд цілого покоління є частиною довгострокової політики держави-агресора. Саме тому питання захисту українських дітей, збереження їхньої національної ідентичності та повернення незаконно депортованих неповнолітніх залишається одним із найважливіших гуманітарних завдань України та міжнародної спільноти.