Знищення Каховського водосховища внаслідок підриву Каховської ГЕС російськими військами в червні 2023 року — це не лише руйнівний акт екоциду, що знищив тисячі гектарів сільськогосподарських угідь, залишив без води людей, тварин і поля. Це — переломний момент для клімату всього півдня України, який може призвести до довготривалого потепління, зменшення опадів і навіть опустелювання.
Як Каховське водосховище впливало на мікроклімат регіону
Після створення водосховища у 1956 році в Херсонській області помітно знизилася середньорічна температура — на 4°C, а також зросла кількість літніх опадів. Це було наслідком масштабної зміни природного балансу:
- Водосховище діяло як кліматичний буфер, стримуючи перегрів територій влітку.
- Воно формувало вологе повітряне середовище, що сприяло формуванню хмар і злив.
- Велика водна площа сприяла охолодженню повітря, створюючи комфортніші умови для сільського господарства.
У результаті, навіть плани радянської влади щодо вирощування бавовни в Херсонській області були скасовані — стало занадто вологе та прохолодне літо для цієї культури.
Які зміни нас чекають без Каховського водосховища?
Втрата водосховища — це незворотній процес. За оцінками експертів, у найближчі 5–10 років можна очікувати:
- Зростання середньорічної температури на 4°C, тобто до +42°C влітку впродовж кількох місяців;
- Зниження рівня опадів, що вже фіксується на рівні до 20–30% у деяких районах;
- Зменшення вологості ґрунтів — ризик повного висихання верхніх шарів ґрунту;
- Вимирання частини флори і фауни, не пристосованої до спеки та посухи;
- Поширення степових та напівпустельних ландшафтів, характерних для Середньої Азії.
Чи загрожує Півдню України опустелювання?
Так. Уже сьогодні південна частина Херсонської області демонструє ознаки деградації ландшафту:
- Ґрунти пересихають і втрачать родючість.
- Деякі сільськогосподарські культури вже не можуть рости без штучного зрошення, яке наразі відсутнє.
- Вітрова ерозія та пилові бурі стають частішими.
Якщо ситуація не зміниться, Південь України може стати новим Причорноморським напівпустельним поясом, непридатним для більшості видів землеробства та життя
Знищення Каховського водосховища — це не просто руйнування інфраструктури. Це початок глибокої кліматичної трансформації українського Півдня, що матиме далекоглядні екологічні, соціальні та економічні наслідки.
Відновлення контролю над регіоном, реконструкція систем водозабезпечення та реалізація нової екологічної стратегії — критично важливі для того, щоб уникнути перетворення родючих земель у пустелю.
Сценарій кліматичної катастрофи: можлива евакуація степових міст Херсонщини
З огляду на стрімкі кліматичні зміни, що розгортаються після знищення Каховського водосховища, в найближчі 5–10 років цілком можливий найгірший сценарій — часткова або повна евакуація населених пунктів у степовій зоні Херсонської області.
Потенційні наслідки:
- Неймовірна спека влітку (до +42°C і вище протягом кількох місяців) зробить життя в багатьох містах і селах фізіологічно небезпечним, особливо для людей похилого віку та дітей.
- Суворі морози взимку (через знищений водний баланс і змінену вологість повітря) створять екстремальні температурні коливання — від +42°C влітку до –20°C взимку.
- Питна вода стане дефіцитом: зниження рівня ґрунтових вод, пересихання свердловин, деградація водоносних горизонтів призведуть до водної кризи.
- Проблеми з енергопостачанням: у спекотні періоди можливе перевантаження енергосистем через використання охолоджувальних пристроїв, а взимку — через потребу в опаленні.
- Сільське господарство стане неможливим: традиційні культури не витримають екстремальних кліматичних умов без постійного зрошення, яке фактично втрачено.
Якщо війна триватиме у 2026 році, це значно ускладнить будь-яку адаптацію до нових кліматичних умов — неможливість реконструкції інфраструктури, міграційний тиск, зростання соціального напруження та ризик гуманітарної катастрофи.
Населені пункти у зоні ризику:
- Олешки
- Каховка
- Новотроїцьке
- Чаплинка
- Каланчак
- інші міста й села степового регіону Херсонщини
Це не просто гіпотетичний сценарій — це реальна загроза, якщо в найближчі роки не будуть ухвалені стратегічні рішення щодо адаптації до нової реальності. Україна має готуватися не лише до відновлення, а й до жорсткої боротьби з кліматичними наслідками війни.