В період 1918 року Бєлгород входив до складу Української Народної Республіки.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії та розпаду Російської імперії, Україна оголосила незалежність.
У березні 1918 року Центральна Рада, що була українським національним органом уряду, видала Універсал, який визначав територію Української Народної Республіки.
В цьому Універсалі зазначалося про прилучення частин Курської, Холмської, Вороніжської та суміжних губерній та областей, де більшість населення було українським.
Саме в цей період Бєлгородська область, включаючи місто Бєлгород, була визнана частиною Української Народної Республіки.
Однак в грудні 1918 року, під впливом більшовицького руху в Росії, Бєлгород був захоплений більшовиками, і влада перейшла до їх контролю.
Таким чином, протягом короткого періоду весни 1918 року, Бєлгород дійсно перебував під українською владою, але пізніше став частиною Радянської Росії.
Цей історичний факт свідчить про складну та змінну політичну ситуацію в регіоні в період революційних подій початку ХХ століття.
Повною мірою узаконити приєднання Білгорода до України не змогла ні УНР, ні Гетьманат Скоропадського, що прийшов їй на зміну у квітні 1918 року.
Переговори про кордони велися між Українською Державою та РСФРР в травні-жовтні, але угоду так і не підписали.
Місто пробуло під українською владою до 20 грудня 1918 року – тоді його захопила Червона армія й повернула до Росії.
Питання про Білгород було знову підняте УСРР невдовзі після утворення Радянського Союзу, оскільки та територія була заселена переважно українцями, але входила у склад РСФСР.
Була створена спеціальна комісія із вивчення цього питання, але російська влада не повернула Бєлгород Україні.
27 грудня 1918 року Тимчасовий робітниче-селянський уряд України ухвалив рішення про свій переїзд із Суджі до Білгорода.
Невдовзі він перебазувався у захоплений більшовиками Харків, однак Білгород певний час залишався українським і лише сувора директива з Кремля змусила керівників УСРР відмовитися від нього.