Вирішили відкрити в Одесі будинок для іноземних моряків.
У горкому запросили тітку Песю з Молдаванки, відому в дореволюційній Одесі бандерку, і пропонують їй очолити нову установу.
Їй обіцяють усілякі блага. — ні,— каже тітка Песя,— я знаю ваші порядочки.
Десять ліжок – для міськкому, двадцять – для обкому, органам – за потребою.
Навесні ви будете моїх дівчаток смикати до колгоспу на посівну, восени — на збиральну.
А тітка Песя лягай і виконуй план?
Якось у Одесі мені треба було поміняти валюту. “Обмінника” поряд не було, а їхати в ощадкасу, стояти в черзі не хотілося.
Підходжу до першого торгового кіоску, що трапився, і питаю:
— Ви мені долари не поміняєте ?
Невпевнено відмовили. Видно було, що хотіли поміняти, але побоялися. Раптом фальшивка. Я підійшов до наступного кіоску. Теж саме.
І тут я зрозумів, як додати продавцям упевненості. Підходжу до третього і говорю:
— Ви не підкажете, де тут обмінний пункт? Мені долари треба поміняти.
– А навіщо обмінний пункт? Ми самі поміняємо !
Нещодавно охоронець упіймав нашого віце-директора, коли той виходив із будівлі компанії зі вкраденими з виробництва речами. Чоловіка одразу ж звільнили. Поки що працюємо без охоронця.