Літня жінка самотньо сидить у центрі допомоги переселенцям в Одесі. Ніна пережила німецькі авіаудари під час Другої світової, і зараз у 91 рік вона знову тікає.
Щодня у гуманітарний центр в Одесі прибувають сотні людей – посилення боїв змушує їх залишати свої домівки біля лінії фронту.
Багато з них, як і Ніна, приїхали з Херсонщини.
“Я не могла спати, – розповідає вона BBC. – Не могла їсти, кругом лунали вибухи”.
В її втомлених очах читається виснаження. Під час розмови стає очевидним, що останні кілька тижнів відродили в її пам’яті болючі спогади 80-річної давнини.
“Я хочу померти в мирі, а не на війні”, – зітхає Ніна.
У центрі кипить робота, навколо рухаються працівники, напружені під тягарем болю від такої кількості зруйнованих життів.
У центрі допомоги пропонують їжу, одяг і медичну допомогу. Також переселенцям надають безплатне житло.
Багато з них не мають навіть найнеобхіднішого – тільки те, у чому приїхали.
Валентина тримає в руках невеликий пакет з речами, кілька днів тому вона втекла з Херсонщини, яка досі частково окупована російськими військами. Каже, що залишатись там було неможливо.
“Дуже важка ситуація, обстрілювали, бомбили. Особливо прибережну зону, перебувати там було неможливо.
Постійно лунала повітряна тривога. Було дуже важко і страшно. Ми не могли спати по ночах і постійно сиділи у сховищі”.
Коли ж від обстрілів постраждала місцева дитяча лікарня, жінка вирішила виїхати.
“Мені допомогли волонтери. Щодо речей, то я взяла тільки найнеобхідніше”.