Кінбурнська коса – це піщана коса, розташована в Миколаївському районі Миколаївської області в Україні.
Вона знаходиться за 4,0-7,5 кілометрів від міста Очакова і є продовженням Кінбурнського півострова.
Кінбурнська коса відділяє Чорне море від Дніпровсько-Бузького лиману, створюючи природну межу між ними.
Ця піщана коса є важливим елементом природного середовища регіону і входить до складу Чорноморського біосферного заповідника.
Біосферний заповідник – це спеціально охороняємий природний район, який зберігає унікальну біологічну різноманітність і здійснює наукові дослідження та моніторинг природних процесів.
Кінбурнська коса має значний екологічний і природний потенціал.
Ця коса характеризується піщаними пляжами, дюнами і лагунами, які створюють унікальне середовище для різноманітних видів рослин і тварин.
Вона є важливим місцем зупинки та гніздування для багатьох видів птахів під час їх міграційних шляхів.
Окрім своєї екологічної важливості, Кінбурнська коса є популярним туристичним напрямком.
Відвідувачі можуть насолоджуватись чистими пляжами, пішими прогулянками серед дюн і спостерігати за багатством природи.
Також можна зайнятись водними видами спорту, такими як каякінг чи серфінг.
Проте варто враховувати, що Кінбурнська коса є природним заповідником, тому потрібно дотримуватись правил екологічної безпеки та залишати це місце таким, яким воно є, щоб зберегти його для майбутніх поколінь.
Кінбурнська коса має багату історію і була об’єктом військових конфліктів та протистоянь між турками та козаками.
З середини XV століття півострів перебував у васальній залежності від кримського хана, а ногайські племена населяли цю територію.
Кінбурнський півострів мав важливе стратегічне значення як військовий форпост для контролю над гирлом лиману, і тому турками була збудована Кінбурнська фортеця.
Це місце також стало ареною багатьох битв між турками та козаками.
У 1606-1616 роках козацькі чайки під командуванням Петра Сагайдачного здійснювали успішні походи неподалік від гирла лиману.
У 1696 році турецький флот перехопив та заставив висадитись на Кінбурнську косу загін запорозьких козаків під командуванням Якова Мороза.
Після руйнування Запорозької Січі в 1770-х роках Кінбурнський півострів став місцем діяльності вільних козаків.
Вони займалися заготівлею солі, рибальством та мисливством.
Пізніше, після створення Нової Січі на Олешківських пісках, Кінбурнський півострів набув статусу самостійної адміністративно-територіальної одиниці, відомої як Прогнойська паланка.
Таким чином, Кінбурнська коса не тільки має природне значення, але і відігравала важливу роль в історії регіону, була місцем військових операцій і становищем козацької діяльності.
У 1737 році, під час російсько-турецької війни, Кінбурнська фортеця тимчасово потрапила під контроль військ Російської імперії під командуванням фельдмаршала Бургарда-Крістофа Мініха.
Проте, після підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору в 1774 році, османи остаточно передали Кінбурн Російській імперії.
В 1787 році султан Селім III порушив договір та оголосив війну Росії.
Російський генерал-фельдмаршал Олександр Суворов успішно відбив турецький десант на косу 1 жовтня 1787 року та переміг у морських битвах завдяки допомозі американського героя Поля Джонса, який розташував на косі артилерійську батарею.
Під час Кримської війни в жовтні 1855 році фортеця Кінбурн була серйозно пошкоджена артилерійським вогнем англо-французького флоту.
З того часу вона не відновлювалась та більше не використовувалась в якості військового об’єкту.
Згідно з умовами Паризької мирної угоди, фортецю розібрали, а її матеріали використали для створення штучного острова Батарейного (тепер Первомайський, Майський) на вході до Дніпровсько-Бузького лиману.
Під час Першої світової війни у березні 1919 року війська Антанти, покинувши Очаків, перебазувалися на Кінбурнську косу.
В 1920 році косу окупували війська російського “білого” воєначальника Петра Врангеля.
У Другу світову війну, в 1941 році, майже 1000 радянських солдатів і 600 поранених, під прикриттям батарей острову Майський, есмінця “Незаможник” та канонерки “Червоний Аджаристан”, перейшли на другу лінію оборони на Кінбурнській косі.
Пізніше косу окупували німецькі та румунські війська, але 3-5 грудня 1943 року 70-й і 71-й гвардійські полки Другої Ударної Армії відвоювали її.
Під час російсько-української війни, в березні 2022 року, російські війська окупували косу, щоб заблокувати рух із портів Херсона й Миколаєва, та вели обстріли Очакова.
В ході контрнаступу ЗСУ в листопаді 2022 року Кінбурнська коса лишилася єдиною окупованою росіянами частиною Миколаївської області.