Велика Лепетиха: життя і боротьба на березі Дніпра

На лівому березі Дніпра, де широкі плавні переходять у посушливі степи Таврії, розташоване селище Велика Лепетиха — адміністративний центр Великолепетиської селищної громади. Це село з цікавою назвою, давньою історією і глибокою пам’яттю про героїчні події Другої світової війни.

Походження назви: чому «Велика» і де «Мала»?

Назва «Велика Лепетиха» викликає закономірне запитання: чи існує Мала Лепетиха? Історичних згадок про населений пункт із такою назвою на цій території немає, тож «велика» вказує не на співвідношення з іншим селом, а, найімовірніше, на розміри самої місцевості або на її значення як центру для менших хуторів і поселень.

Щодо слова «Лепетиха», то, за однією з версій, воно може мати тюркське або слов’янське походження. Можливо, назва походить від старого гідроніму — річечки Лепетиха, яка могла існувати тут раніше. Інші джерела пов’язують корінь «лепет-» із шумом води чи «лепетом» очерету в заплавах.

Історія заснування: козацьке поселення на південному рубежі

Перші згадки про Лепетиху як поселення з’являються наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Цей період пов’язаний із активною колонізацією Північного Причорномор’я після знищення Запорізької Січі та приєднання земель до Російської імперії. Сюди переселялися державні селяни, козаки, а пізніше — переселенці з Чернігівщини, Полтавщини, Поділля.

Село стрімко зростало завдяки вигідному розташуванню: берег Дніпра, річкові перевезення, родючі ґрунти, близькість до переправи. Тут утворювався важливий економічний і адміністративний вузол.

Велика Лепетиха у ХХ столітті: розквіт і війна

До початку Другої світової війни Велика Лепетиха була центром району, мала розвинуту інфраструктуру, школи, амбулаторію, магазини, млини, ринок. Населення станом на 1939 рік перевищувало 6 тисяч осіб.

Під час німецько-радянської війни село стало місцем запеклих боїв. У 1941 році, в ході наступу на південь України, німецькі війська захопили Велику Лепетиху, яка мала стратегічне значення через розташування поблизу Дніпра.

Окупація тривала до листопада 1943 року, коли війська Червоної армії у ході битви за Нікопольський плацдарм здійснювали наступ на південь із метою звільнення Херсонщини. Поблизу села точилися бої з використанням артилерії, багато жителів села були евакуйовані, а частина — депортована. У братських могилах спочивають десятки радянських солдатів, які загинули при визволенні Лепетихи.

Пам’ятники воїнам, меморіальні дошки та музей бойової слави в школі нагадують про ту буремну добу. Ветерани Лепетихи внесли великий вклад у відбудову селища після війни.

До речі – Нижні Сірогози: минуле степу, спадщина кочовиків і доля сучасного села

Сьогодення: громада під окупацією

До 2022 року Велика Лепетиха була адміністративним центром громади у складі Каховського району Херсонської області. Станом на початок 2022 року населення селища становило близько 7000 осіб. Основними галузями господарства були зернове землеробство, тваринництво, торгівля, а також річковий транспорт.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, село опинилося під російською окупацією. Велика Лепетиха, як і інші населені пункти лівобережної Херсонщини, перебуває в зоні тимчасового контролю ЗС РФ.

За даними українських джерел, місцеве населення чинить мирний спротив, поширює проукраїнські листівки, відмовляється співпрацювати з окупантами. Частина мешканців була примусово депортована або виїхала в безпечні регіони України.

До речі – Генічеськ — яка це область України

Попри труднощі, громада не втратила віру в звільнення. Органи місцевого самоврядування діють у вигнанні на підконтрольній території, а Збройні сили України поступово знищують логістику ворога на Лівобережжі.

Велика Лепетиха — це селище, що стало символом історичної витривалості й сили українського півдня. Від козацьких часів і колонізації до героїчної оборони у Другій світовій війні, і далі — до спротиву сучасному окупанту. Це не просто крапка на карті — це частина живої історії України, яка обов’язково повернеться до мирного життя під українським прапором.